“Які люди мешкають у цьому місті?”. Філософська притча

Давним-давно, в одному східному місті жив мудрий старець. Він щодня сидів біля брами міста. Одного разу до нього підійшов молодий чоловік і спитав:

– Я тут вперше. Скажіть, будь ласка, які люди живуть у цьому місті?

Старець уважно подивився на юнака і спокійно відповів питанням:

– А якими були люди в місті, звідки ти прийшов?

Молодий чоловік, зітхнувши, відповів:

– Люди в тому місті були черстві та злі. Вони думали тільки про себе і постійно завдавали один одному шкоди. Саме тому я з радістю залишив їх позаду.

Мудрець хитро посміхнувся і сказав:

– На жаль, тобі не пощастило. І тут ти зустрінеш таких самих людей.

Здивований юнак мовчки пішов до міста.

Трохи згодом до старця підійшов ще один мандрівник і звернувся з тим самим питанням:

– Доброго дня! Я тут вперше. Скажіть, які люди мешкають у цьому місті?

Старець, примружившись, запитав:

– А якими були люди там, звідки ти прийшов?

Юнак посміхнувся і відповів:

– О, вони були дуже добрими та привітними. Я завжди міг на них покластися, і у мене залишилося багато друзів. Мені було важко їх залишати.

Старець, усміхаючись, промовив:

– Радій, бо тобі знову пощастить. І в цьому місті ти знайдеш таких же хороших людей.

Подякувавши, юнак вирушив у місто.

Неподалік стояв купець, який доглядав за своїми верблюдами, і почув обидві розмови. Не стримавши здивування, він підійшов до старця й запитав:

– Як ти можеш давати різні відповіді на одне і те ж питання? Хіба це правильно?

Старець посміхнувся і відповів:

– Людина бачить світ таким, яким носить його в собі. Ті, хто не знайшов добра в своєму минулому, не знайдуть його і в новому місці. Ті ж, хто вміє бачити хороше в людях, будуть бачити його скрізь. Ми притягуємо те, що є всередині нас. Справді, питання були однакові, але серця у людей різні.