Входячи будити мене зранку,Кого ти бачиш, медсестро? Красиво у віршах
Входячи будити мене зранку, Кого ти бачиш, медсестро? Старий примхливий, за звичкою Ще живе абияк, Напівсліпий, напівдурень, “Живе” впору взяти в лапки.
Не чує – надриватися треба, Витрачає даремно харчі. Бубонить увесь час – немає з ним сладу. Hy скільки можна, замовкни! Тарілку на підлогу перекинув. Де туфлі? Де шкарпетка друга? Останній, мать твою, герой.
Злазь із ліжка! Щоб ти згинув… Сестро! Поглянь у мої очі! Зумій побачити те, що за… За цією неміччю і болем, За життям прожитим, великим. За піджаком, побитим міллю, За шкірою в’ялою, “за душею”.
За межею нинішнього дня Спробуй розгледіти МЕНЯ… … Я хлопчик! Непосида милий, Веселий, пустотливий злегка. Мені страшно. Мені років п’ять від сили, А карусель така висока! Ho ось батько і мама поруч, Я в них впиваюся чіпким поглядом.
І хоч мій страх незнищенний, Я точно знаю, що коханий… … Ось мені шістнадцять, я горю! Душею в хмарах ширяю! Мрію, радію, сумую, Я молодий, я любов шукаю… … І ось вона, моя щаслива мить! Мені двадцять вісім. Я наречений!
Іду з любов’ю до вівтаря, І знову горю, горю, горю… … Мені тридцять п’ять, росте сім’я, У нас уже є сини, Свій дім, господарство. І дружина Мені дочку ось-ось народити повинна… … А життя летить, летить уперед!
Мені сорок п’ять – круговорот! І діти не по днях ростуть. Іграшки, школа, інститут… Усе! Випурхнули з гнізда І розлетілися хто куди!
Уповільнений біг небесних тіл, Наш дім затишний спорожнів… … Але ми з коханою удвох! Лягаємо разом і встаємо. Вона сумувати мені не дає. І життя знову летить уперед… … Тепер уже мені шістдесят.
Знову діти в будинку голосять! Онучат веселий хоровод. O, як ми щасливі! Але ось… … Померкло раптово сонця світло. Моєї коханої більше немає! У щастя теж є межа… Я за тиждень посивів, Осунувся, душею поник І відчув, що я старий…
… Тепер живу я без викрутасів, Живу для онуків і дітей. Мій світ зі мною, але з кожним днем Усе менше, менше світла в ньому… Хрест старості зваливши на плечі, Бреду втомлено в нікуди.
Покрилося серце кіркою льоду. І час біль мій не лікує. O Господи, як життя довге, Коли не радує воно… … Ho c цим слід змиритися. Ніщо не вічне під Місяцем.
A ти, схилившись наді мною, Відкрий очі свої, сестрице. Я не старий примхливий, ні! Коханий чоловік, батько і дід. І хлопчик маленький, досі B сяйві сонячного дня Летить у далечінь на каруселі… Спробуй розгледіти МЕНЕ… І, може, про мене сумуючи, знайдеш СЕБЕ!
