“Від зневіри до дива”. Зворушлива історія про силу щирих бажань

В щасливому очікуванні материнства Світлану спіткало велике горе. Вона не змогла виносити донечку, а лікарі поставили страшний діагноз – Світлані не вдасться більше завагітніти. Розпач охопив такий, що кілька місяців молода жінка не хотіла взагалі з’являтися на люди. З тяжкої депресії витягнути її вдалося після довгої розмови з чоловіком, який зі сльозами на очах благав Світлану жити далі заради їхнього шлюбу. 

Потроху життя в сім’ї налагоджувалось, але одна звістка повернула Світлану до болісних спогадів. Сестра Ірина довго наважувалась повідомити їй новину про свою вагітність. Сестра розуміла, через яке випробування пройшла її рідна людина, тому не хотіла ятрити рану. Світлана раділа за Ірину та всіляко намагалася допомогти їй. Підвозила на обстеження до лікаря та захопилася робити ремонт дитячої кімнати в будинку сестри для своєї майбутньої племіннички. Біль Світлани не минав, проте вона щиро хотіла, щоб сестра насолоджувалась вагітністю та не переймалася через зайві турботи.

Коли народилася племінничка Аня, Світлані запропонували стати її хрещеною. Молода жінка погодилась, допомагаючи і надалі молодим батькам опанувати нові турботи. Хрещена також посприяла тому, щоб влаштувати Аню в хороший дитячий садок, а коли дівчинка мала йти в перший клас, Світлана взяла на себе частину турбот щодо підготовки до школи. Одного разу в магазині Аня міряла сукню і продавчиня зауважила:

– Тобі дуже личить, ти в цій сукні така ж гарна, як твоя мама.

Доки похресниця приміряла ще вибрану спідницю, Світлану пройняли сльози. Часу скільки минуло, а біль не стих. Це ж би зараз тут могли бігати дві дівчинки – її похресниця і донька…

Аня визирнула з приміряльні та побачила, як хрещена втирає сльози:

– Що трапилось? – перелякано спитала дівчинка.

– Та все добре, Аню. Просто замислилась, як було б добре, щоб у мене була така ж мила донечка, як ти.

– Було б чудово, то може народиш?

– Ох, як би я хотіла, та лікарям не вдається мене вилікувати.

Кілька хвилин смутні оченята Ані були опущені додолу, а потім вона підняла просяяний погляд на хрещену:

– Я знаю, хто тобі зможе допомогти! Я звернуся до Святого Миколая, за кілька місяців він виконуватиме будь-які бажання. Я напишу йому листа і попрошу, щоб подарував тобі маленьку дитинку. Дівчинку з білявим кучерявим волоссям, обов’язково кучерявим, згода?

– Згода, – зітхнувши промовила Світлана, поправляючи неслухняний хвостик на білявій голові своєї похресниці.

З тої розмови минуло майже пів року. Світлану бентежило її самопочуття, може втома дається взнаки, а що як якась серйозна хвороба? Записалася до лікаря, але такої новини почути від нього ніяк не очікувала. Адже Світлана всі ці роки думала, що це нереально, тому їй і на гадку не спало пояснити для себе характерні симптоми вагітністю. Ще цієї ночі Світлані приснилася маленька дівчинка з кучерявою голівкою, яка тягнула свої рученята до неї. Сон змусив молоду жінку тільки гірко заплакати, а тепер ця новина здається розставила все по своїм місцям.

Від лікарні до школи Ані була одна зупинка. Світлана вирішила прогулятися пішки, зателефонувавши сестрі та повідомивши, що зможе забрати похресницю сьогодні зі школи. Коли Аня вибігла після уроків на зустріч хрещеній, Світлана міцно обійняла дівчинку. 

– Ого, які міцні сьогодні твої обійми, – сміючись, сказала похресниця. 

– Як і моя любов до тебе. Ти знаєш, Аню, яку силу мають твої бажання?

Похресниця спочатку розгублено подивилась на Світлану, а вже за мить радісно прошепотіла: 

– Невже Святий Миколай почув мене?

– Так, моя зірочка, – змовницькі прошепотіла у відповідь Світлана, не стримуючи вже сліз щастя.

Теплі долоні Ані витирали сльози з обличчя хрещеної, поки Світлана не просяяла вдячною посмішкою. Її серце переповнювало щастя, на яке вона так довго очікувала.